Rekonstrukcja | Реконструкція

Kolażowy spektakl złożony ze snów i lęków.

Bohaterowie spektaklu żyją w przestrzeni granicznej, oscylując między przeszłością a przyszłością. Rekonstruując sceny z przeszłości swoich miast, starają się wyobrazić sobie przyszłość – jej architekturę, krajobrazy. A co najważniejsze, wyobrazić sobie własne ścieżki w tej wyimaginowanej geografii.

Chociaż świat „Rekonstrukcji” wymyka się linearności, gdzie przeszłość i przyszłość współistnieją jednocześnie na jednej scenie, to aktorzy będą dążyć do znalezienia przestrzeni czasowej, w której nie ma to znaczenia.

Poszukają sposobów na pogodzenie konfliktu między słodyczą przeszłości, bólem teraźniejszości i nadzieją na przyszłość.

Ostatecznie będą musieli osiągnąć równowagę, uświadamiając sobie, że czas jest niemożliwy do okiełznania.

Gdy zatrą się granice między przeszłością i przyszłością, bólem i szczęściem, żalem i radością, cieniem i treścią, to wówczas, pozbywając się tych urojonych podziałów i wchodząc w jednorodność doznań, procesów, krajobrazów, przestrzeni pamięci oraz nadziei, świat przestanie być fragmentaryczny, a życie w nim nabierze nowego znaczenia.

Вистава-колаж уривків снів та страхів

Актори та акторки вистави існують в лімінальному просторі, коливаючись між минулим і майбутнім.

Реконструюючи сцени, що закарбувалися в памʼяті їхніх міст минулого, вони прагнуть уявити майбутнє, його архітектуру, його ландшафти. А головне, уявити власні траекторії в цій уявній георграфії.

І хоча в світі “Реконструкції” неможливо ухопити лінійність, а майбутнє з минулим існують на одній сцені одночасно, перформери і перформерки спробують знайти такий часопростір, в якому це не матиме значення.

Вони шукатимуть шляхи усунення конфлікту між солодкістю минулого, болем теперішнього і надією на майбутнє

Але так чи інакше, їм доведеться знайти гармонію в усвідомленні неможливості приборкання часу.

Коли перформери і перформерки зітруть кордони між минулим і майбутнім, болем і щастям, горем і радістю, тінню та обʼєктом, що її відкидає, тільки тоді коли вони усунуть ці уявні дихотомії і вдивляться в однорідність і єдність відчуттів, процесів, ландшафтів і просторів памʼяті та надій, світ перестане розпадатися на частини, а життя в ньому отримає новий сенс.